Відомо, що вплив сім'ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніж вплив освітніх закладів, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сім'я не в змозі забезпечити в новому обсязі виховання активної, життєздатної особистості, яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала і засвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності. У випадках, коли особистість позбавлена такого розвитку, в дитячому середовищі з'являються наркотики, алкоголь, відбувається небезпечне згаяння часу.
У суспільстві посилилася небезпечна соціальна тенденція самоусунення батьків від розв'язання питань виховання та особистісного розвитку дитини. Батьки, не володіючи належною мірою знаннями щодо вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей, почасти здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно, що, як правило, не дає позитивних результатів. У таких сім'ях відсутні міцні міжособистісні взаємини між батьками та дітьми, як наслідок, авторитет переходить від батьків до зовнішнього негативного оточення, що спровоковує «відхід» дитини від впливу родини.
Водночас далеко не всі освітні заклади приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, налагодженню взаємини з родиною учнів. Як наслідок – відчуження сім'ї від освітнього закладу, педагогів – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини. Сім'я сьогодні значною мірою втратила свої, притаманні лише їй, функції, і процес відтворення основної з них – виховної – йде досить повільно. Сім'я повноцінно виконуватиме свої виховні завдання лише у тому випадку, коли це буде колектив однодумців.
Сім'я, як і навчальний заклад, - це своєрідний посередник між особистістю, яка формується, і суспільством. Отже, батьки повинні мати уявлення про мету і завдання, кінцевий результат процесу виховання, що допоможе їм у вихованні власної дитини. Процес сімейного виховання має підготувати до життя і праці у суспільстві, забезпечити формування громадянина, інтегрованого у сучасне йому суспільство.
Завдання батьків – проектування тих особистісних якостей дитини, які їй знадобляться для майбутнього життя.
Однак практика свідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з дітьми.
Педагоги і батьки, намагаючись спільно віднайти найбільш ефективні засоби розв'язання цієї проблеми, долучаються до педагогічної просвіти, визначають зміст і оптимальні форми цієї роботи, яку слід спрямувати на вирішення наступних завдань:
- довести до свідомості батьків педагогічні поради і рекомендації, виробити позитивне ставлення до них;
- сформувати психологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;
активізувати здатність батьків до аналізу своєї виховної діяльності та об'єктивної оцінки її результатів.
Давайте поділимося один з одним[]
- як Ви починаєте розмову, щоб дитина розкрила Вам якусь свою таємницю
- чи не помічали Ви, що дитина хоче Вас обманути; як Ви пояснюєте, що не можна обманювати батьків?
- чи відчуваєте Ви, що дитина з Вами повністю щира, а не приховує щось?
- Чи пояснюєте Ви, що негарно пліткувати про іншу людину за її відсутності?
Провести спілкування з батьками, в ході якого виявити додаткові питання, що хвилюють батьків, що притаманні конкретній родині.